Як лікар ужгородського пологового будинку дав змогу немовляті дихати: фото

На долю подружжя Андріани та Віталія Іванчо із Хустщини випало не просте випробування. У листопаді минулого року Андріана потрапила до Ужгородського міського пологового будинку передчасно, на 34-й неділі вагітності. У мріях було стати щасливою мамою прекрасної двійні. Але за життя малюків прийшлося боротися.

НІХТО НЕ ХОТІВ ГОВОРИТИ ПРАВДУ

«Сльози радості на моїх вустах були лише у перші хвилини їх народження, адже дітки народилися передчасно. Пологи були природніми, Перша дівчинка Єлена з’явилася на світ з хорошими ознаками для життя і вагою 2,750 кг. Через 10 хвилин народилася друга дівчинка Анісія, вагою 2.200 кг і тут мої сльози радості закінчилися. Дитина народилася з асфіксією (не відкрилися легені), дівчинка плакала і почала задихатися», – розповідає Сайту міста Ужгорода Андріана.

Без усіляких пояснень, новонароджених негайно відвезли в дитячу реанімацію при пологовому будинку.

Ту мить після народження жінка згадує з особливим трепетом: «Через 2 години я самостійно прийшла в дитячу реанімацію дізнатися, що з моїми дітьми. Мені здавалося, що ніхто не хотів говорити правду. «Картина» в реанімаціі, звичайно, не для слабонервних, але зібравшись з емоціями, я підійшла до дитячого лікаря, який реанімував мою другу дівчинку. Почалися довгі і незрозумілі пояснення. Вислухавши, я попросила відвести мене до дітей в бокс. Побачивши своїх дітей, у мене підкосились і ноги, і свідомість! На той час я не чула ні лікаря, ні медичну сестру. Весь мій світ перевернувся!»

 Побачивши своїх дітей, у мене підкосились і ноги, і свідомість! 

Те, чим її заспокоїли в той момент, було схожим на вирок долі, з яким лишається лише одне – змиритись.

МЕНША СЕСТРИЧКА ЗАЛИШИЛАСЯ В РЕАНІМАЦІЇ

«Пробувши біля дітей 30 хвилин. я не почула нічого зрозумілого, лише слова «так буває з недоношеними дітьми, будемо надіятися на краще».- каже Андріана.

В житті жінки найближчою людиною після народження двійнят, став лікар, який прийняв зміну наступного дня та її чоловік:

«Наступного ранку зміну прийняв лікар Степан Володимирович Богдан. Підійшовши до дітей, він попросив зачекати нас в коридорі, так як саме проводив процедури з дітьми. Через декілька хвилин він запросив нас до себе в кабінет для пояснення діазнозу. Розмова з ним торкнулась моєї душі та свідомості. Він чітко і ясно нам все пояснив і дав зрозуміти в чому проблема».

Лікар щодня проводив огляди, слухав серцебиття, проводив процедури виділяючи особливу увагу кожній дитині, розповідає Андріана:

«Щоразу, коли я підходила до своєї двійні, мені був виділений час Степаном Володимировичем для пояснень: що дітям вводили з ліків, що вони їли, який відсоток кисню кожна з дітей дістає».

Через два дні після народження, коли зникли ознаки для хвилювання, старшу дівчинку Елену перевели в дитячу кімнату.

Та її менша сестричка залишилася в реанімації, де пролежала наступні 10 діб на «штучних легенях».

«В ЙОГО ПРИСУТНОСТІ ЗАВЖДИ ПАНУВАВ СПОКІЙ І РІВНОВАГА ПЕРСОНАЛУ»

«В якийсь ранок, прийшовши на обід в реанімацію, я не повірила своїм очам, моя дитина порозовіла в щічках, дихання стало більш легким і чітким. Лікар підійшов до мене, розповів, що в дитині було багато слизі в легенях, яка накопичилася за ніч, але, провівши очищення легенів дитина почала краще дихати», - продовжує розповідь Андріана..

Того ж дня подружжя прийняли рішення про те, щоб курс лікування вів лише Степан Богдан.

Сьогодні вони переконані, що саме завдяки йому їхня дівчинка зараз жива та здорова:

«Наш лікар кожного ранку, не дивлячись на графік своєї роботи, приходив і виконував непростий обов’язок – рятував нашу дитину. Ми дякуємо йому за його сумлінний труд і золоті руки! За золоте серце, яким нагородив його Бог! Це та людина, про яку перебувавши в пологовому будинку 14 днів, я не почула жодного негативного слова в його сторону! В його присутності завжди панував спокій і рівновага персоналу. Привітність і доброзичливість лікаря, його тактовне ставлення до хворих викликало довіру, а безкорисливість - справжню повагу».

Ця історія є прикладом того, що гарним лікарем є людина, яка розуміє ціну медичного фаху в Україні і, не зважаючи на це, зберігає свої моральні якості, ставлячи на перше місце професіоналізм.

Історія матері підтверджує те, що найціннішим для лікаря є п’єдестал людської вдячності. Подяка цієї сім’ї дає сили та змогу вірити в те, що «від кількості хороших, світлих та відданих своїй справі людей наша б держава процвітала».

Нагадаємо: в Ужгороді лікарі врятували 14-річну породілю: пологи завершилися кесаревим розтином (ВІДЕО).