- Валерій Васильович, Вас вдруге обрано народним депутатом. Якої виборчої системи Ви прихильник і як оцінюєте нинішні вибори?
- Щоб Україна розвивалася демократичним шляхом, слід ввести пропорційну систему з відкритими партійними списками. Відповідно до неї ми обирали б кандидатів у народні депутати від політичних партій в розрізі області. Іншими словами, політична сила висуває кілька кандидатів, а найбільш рейтингові - ті, які отримують більше голосів, - проходять до парламенту, і таким чином сформується і рейтинг тієї чи іншої партії. Якщо кандидат гідний, він буде набирати максимальну кількість голосів, підвищуючи так і партійний рівень.
Нинішні вибори оцінюю негативно. На превеликий жаль, нічого не змінилося. Знову залишилася система підкупу виборців, знову роздавали гроші, досить великий відсоток набрав «Опозиційний блок» - люди, які після Майдану взагалі не мали права балотуватися. Отримали в парламенті проросійськи налаштованих депутатів, які гратимуть на мовному бар'єрі, на національні меншини - на проблемах, яких у нас немає, поки хтось їх не придумає і не роздує ... Але ми у стані війни, і я сподіваюся, що створена широка коаліція дозволить Президенту реалізувати задекларовані реформи. Це - позитив. Упевнений: зможемо оживити нашу економіку, зможемо бути краще.
На Закарпатті вибори теж пройшли не кращим чином: нічого не змінилося і тут. Крім 68-го округу, в якому переміг мажоритарник від демократичних сил Роберт Горват. Все інше як прогнозувалося ще за два місяці, так і вийшло. Ніхто не захотів поборотися за жоден округ, крім 70-го, де балотувався лікар Іван Курах.
- Ви були головою Комітету з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин. Які важливі уроки винесли з цієї депутатської діяльності?
- Мені випала велика відповідальність перед всією командою, з якою я прийшов, і перед усіма закарпатцями - треба було продемонструвати якість роботи нового депутата. Статус голови комітету зобов'язував результативно працювати. За два роки зробили багато. У Верховній Раді ми входимо в трійку найбільш ефективних. Крім парламентських слухань, провели два виїзних засідання в Криму і на Закарпатті. Я вносив законодавчі акти, які регулюють, зокрема, нову сферу суспільних правовідносин (що стосуються люстрації, документообігу, персональних даних, забезпечення прав і свобод внутрішньо переселених осіб).
Сьогодні змінився лад в країні - ми парламентсько-президентська держава. Треба вводити парламентський контроль над виконавчою гілкою влади. Якщо цей процес введуть, то чиновники, міністри будуть боятися брати хабарі, красти. Треба встановити жорстке покарання для тих, хто спекулює проблемами національних меншин. Саме через це у нас почалися конфлікти на Луганщині та Донеччині. Хоча їх можна було уникнути, знайти розумний компроміс. Взяти, приміром, Закарпаття. У нас є села, де проживає до п'яти національностей, люди різних віросповідань. Але всі мирно живуть і дружно працюють, один одному допомагають, поважають традиції і свята сусідів, ніхто не конфліктує. Молоді люди одружуються, народжують дітей, змалку знають мову, пісні, звичаї. Така практика може стати нормою в усій країні.
- Нині у нас гостро стоїть питання біженців-іноземців, і тим більше переселенців-співвітчизників з Донбасу і Криму ...
- Я автор вже згаданого закону щодо вимушено переселених осіб. Тобто свою місію я виконав. Закон прописаний спільно з міжнародними організаціями - ООН, ОБСЄ і разом з тими людьми, які були змушені покинути територію зони АТО та Криму. Коли комітет працював над якимось законодавчим актом, то створювалася робоча група, ми запрошували фахівців та громадських активістів, які вносили свої пропозиції або зауваження. Потім ми сідали разом з секретаріатом, відшліфовували все, аналізували, чи не суперечать якісь положення Конституції іншим законам ... При комітеті створено спеціальну громадську раду, спеціальна експертна рада, яка даватиме професійні висновки з тих чи інших питань. Я проти того, щоб закони були написані «на коліні», без професійної оцінки. І ще: не терплю і ніколи не буду підтримувати лобістські закони.
- Окуповані території Донбасу, анексія Криму - надзвичайно тугі вузли, розв'язати які повинен український політикум. У чому вбачаєте вирішення цієї проблеми?
- Моє тверде переконання: Україна повинна зробити все, щоб Луганськ, Донецьк, Крим залишилися нашими. Якими шляхами ми цього будемо досягати - політичними, військовими - не має значення. Росіяни націлені розтерзати країну. Ми бачимо, що підтримка Заходу не така активна, як нам хотілося б. Хоча санкції почали працювати, ціна нафти теж істотно впливає, але повинні зрозуміти (тут вельми доречне прислів'я): порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих. Ми всі повинні активізуватися, забути про особисті амбіції і стати на захист держави. Якщо необхідно, то ввести воєнний стан. Вже пройдено два серйозних етапу - президентські і парламентські вибори, а тепер треба приймати надважливі рішення. Схиляюся до такої думки: якщо в найближчі тижні не знайдемо шляхів реального вирішення ситуації на Донбасі, то нова Верховна Рада буде голосувати за введення воєнного стану.
- Що робити з корупцією?
- Корупція буде доїдати нашу країну, поки не виріжемо цю ракову пухлину. Боротьбу з цим явищем ми повинні почати безкомпромісно. Слід усвідомити, що правоохоронні органи (прокуратура, міліція, суди) повинні підтримувати інтереси народу, а не працювати на замовлення. Треба ввести жорсткі покарання для тих, хто бере хабарі. До всіх - починаючи від Президента і закінчуючи санітаркою в районній лікарні. Не повинно бути привілеїв для депутатів або інших посадових осіб. Взагалі, я буду голосувати за те, щоб скасувати депутатську недоторканність. Нормальним, гідним депутатам вона не потрібна, а ховатися за нею будуть тільки злочинці. Мені вона не потрібна. Ті зміни, які нині закладені в законі про прокуратуру (тобто повноваження загального нагляду приймають спеціальні органи та антикорупційне бюро), повинні якомога швидше заробити.
- Що насамперед зобов'язана зробити коаліція, виходячи з нинішніх надскладних українських реалій?
- По-перше, вже добре, що коаліція стала широкою, що кожна демократична, патріотична і проєвропейська політсила, якій народ довірив мандати, матиме можливість відстоювати і просувати свою позицію в парламенті, поважати думку партнерів і прислухатися до нього, знаходити консенсус. По-друге, якщо хочемо змін в країні, треба змінювати Конституцію. Можливо, навіть прийняти нову. Я поки не готовий про це говорити, адже потрібно заручитися голосами трьохсот депутатів.
Ця коаліція приречена впроваджувати реформи. Україну врятують тільки реформи. Якщо їх почати відразу, то наш народ готовий затягнути пояси, готовий почекати, пожертвувати на армію. Але він не хоче після Майдану знову бачити корупційні схеми, дерибан, відкати ...
- Що звітного мрієте зробити для рідного Закарпаття?
- Одне з моїх завдань в парламенті - залучити в наш край якомога більше інвестицій. Щоб область розвивалася, адже у нас привабливе географічне розташування, працьовиті і високоосвічені кадри робітників та інженерів, м'які кліматичні умови. Це вже великий капітал!
Закарпаття - дуже привабливий край, який заслуговує жити багато, по-сучасному змістовно.
Довідка
Валерій Пацкан з десяти народних обранців сьомого скликання від Закарпаття подав найбільше актів - 78 законодавчих ініціатив. 19 його проектів законів і постанов вступили в силу, 24 рази виступав з місця та 36 - з трибуни, подав 68 поправок до 6 законам, 47 з цих поправок враховано.
Валерій Пацкан народився 21 квітня 1975 в селі Золотарьово Хустського району на Закарпатті. У 1999-му закінчив юридичний факультет Ужгородського університету, в 2005-му - економічний факультет Закарпатського інституту імені Августина Волошина Міжрегіональної академії управління персоналом за спеціальністю «банківська справа».
У 1999-2000 роках - головний спеціаліст юридичного відділу обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. З 2002-го по 2004 рік працював заступником директора Ужгородської філії ВАТ «ПриватБанк». З 2004-го по 2008-й - директор філії «Закарпатська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк». Потім - генеральний директор ТОВ «Карат мотор». У 2010 році став членом «УДАРу», очолив обласну парторганізацію. На парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом від партії «УДАР» (№19 у виборчому списку). У Верховній Раді був головою Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Цього року вдруге став народним депутатом.