Дифтерія – хвороба, де все вирішує оперативність та наявність імунітету.
У 90-ті роки Україна вже пережила масштабну епідемію дифтерії. Тоді захворіло майже 20 000 громадян, із них 696 загинули. Сучасні показники вакцинації свідчать: кількість щеплених дітей не досягає навіть 50%, з дорослими ситуація істотно гірша – до 15%. Як наслідок, відсутній у країні колективний імунітет проти цієї недуги.
Про те як не стати жертвою оманливого захворювання розповідає кандидат медичних наук, лікар-інфекціоніст Віктор Петров.
- Чому збудник вірусу такий потужний, як він може розвиватися?
Цей мікроорганізм, на відміну від збудника кору, розвивається набагато повільніше. Інфекція передається, зокрема, повітряно-крапельним шляхом. Саме тому найчастіше вона потрапляє на слизову горла і починає розмножуватися. Однак справа не в кількості бактерій, а в токсичності, яку вона продукує, що й отруює і ослаблює організм.
Досить легко сплутати дифтерію з ангіною, через подібний наліт у ротовій порожнині. При ангіні він є білим, який легко піддається очищенню, натомість при дифтерії він сірий, на місці дотику починає кровити.
Порівняння ангіни та дифтерії
Найбільша небезпека в тому, що недостатньо вбити бактерію антибіотиком. Коли людина вже захворіла, слід обов’язково ввести протидифтерійну сироватку. Її використовують тільки в стаціонарі, коли пацієнт проходить лікування або поставлений діагноз «дифтерія під питанням». З цим препаратом ситуація критична: близько 1000 гуманітарних доз на всю державу. Тому вся надія спадає виключно на імунізацію щепленням.
- Які органи ще потрапляють під удар та які ускладнення можливі?
Усе залежить від ураженої ділянки. Утворення токсинів може відбуватися і при дифтерії мигдалин, носа або ж ротоглотки. Як не дивно, суттєвий ризик з’являється ще на ранній стадії, коли утворюється сильний наліт, так званий справжній круп. Дифтерія стягує горло і людина помирає від задухи. Діти мають особливо бурхливу реакцію, а саме ДВЗ-синдром, коли кров згортається надзвичайно швидко, що призводить до смерті. До всього можливий і міокардит – це ураження нервової тканини серця.
- В якій послідовності робиться щеплення, яка статистика щодо нього в Україні?
Антитоксичний імунітет людини повинен бути напружений, для того аби він був таким існують обов’язкові прививки. У календарі щеплення традиційно маємо 5 обов’язкових: на другому, четвертому та шостому місяцях життя. Згодом у півторарічному віці та у 6 років. Кожні наступні 10 років робимо ревакцинацію. Якщо бути точним, сьогодні в Україні про вакциновано лише 36% дитячого населення, а цього вкрай мало. Статистика щодо дорослих ще критичніша - це близько 10-15%. Висновок: сприятливого населення для хвороби у нас вкрай багато, яке в свою чергу, може нести загрозу і для здорових мешканців. Насамперед у групі ризику немовлята, діти до 5 років та особи з хронічними захворюваннями, серцево-судинними патологіями. Слід серйозно задуматися і людям з послабленим імунітетом, зокрема тим, хто пройшов курс хіміотерапії або прийому гормонів.
- Які препарати для вакцинації використовують сьогодні?
Перш за все варто знати, що під час дитячої імунізації використовують надзвичайно потужні ліки, які містять не менше 30 міжнародних одиниць протидифтерійного анатоксину. У той час як у дорослому віці потрібні всього 2 одиниці анатоксину. Авторитетною є продукція виробництва Бельгії «Glaxosmithkline GSK» та Франції «Sanofi». Якщо ми робимо щеплення шестирічній дитині, то можемо застосувати вакцину різних виробників, зокрема це препарати Pentaxim, Tetraxim, Diftavax, Infanrix, Infanrix IPV, Hexaxim.
Hexaxim
Вони є у доступі в аптеках та у приватних медичних центрах. Існує і вакцина індійського виробника, вона закуповується державою, тому є безкоштовною. Однак через те, що вона менш очищена, батьки не рідко бояться вводити її своїм дітям. Якою б не була фінансова спроможність, ми повинні закликати робити щеплення – адже це єдиний спосіб захисту.
Набагато гірше коли нехтують наявною вакциною, через побоювання побічних реакцій. Це ні в якому разі не є підставою наражати себе на небезпеку. Підвищену температуру, почервоніння на шкірі або болі в м’язах - ми в силі подолати звичайними засобами. Як висновок – побічні ефекти суттєво менш небезпечні, ніж саме захворювання на дифтерію, коли шансів на порятунок може не бути.
- Чи варто бити на сполох?
Не всі хто захворіють дифтерією, здогадаються про її симптоми. Тут ключову роль відіграє вчасне обстеження. Усі пацієнти, у яких підозрюється ангіна, відправляються на додаткове обстеження на наявність дифтерії. Якщо ви потрапили у контакт з хворою людиною, то завдяки тривалості інкубаційного періоду ми можемо прогнозувати чи виникне захворювання. Як правило це 5-14 днів, іноді розвиток хвороби триває і до 21 дня. На відміну від кору, ймовірність захворіти на дифтерію сягає 10-15%. Перебіг хвороби можна поділити на періоди: ранній і пізній. На ранньому етапі найбільший ризик летального випадку, якщо не введена сироватка. Ймовірність загинути прирівнюється – 80%. Якщо ж вона застосована – смертність можлива на 30-40 %. На пізньому етапі можуть додатися ускладнення у вигляді міокардиту, інфекційно-токсичного шоку, ДВЗ-синдрому.
Найбільший міф - це те, що від дифтерії можна врятуватися, без вакцинального імунітету. Як відомо для реалізації будь-якої інфекції потрібні три фактори: заражена людина, шлях передачі і сприйнятлива особа. Найуспішніше ми можемо вплинути на сприйнятливість організму. Колективний імунітет повинен становити 95%, для того, аби не було причин для паніки.
Отож, для досягнення цієї мети всім, і дорослим, і дітям, варто провести щеплення проти дифтерії.
За додатковою консультацією чи з питань лікування звертайтесь в Медичний центр "Prevention".
Адреса: вул. Грибоєдова, 20Б
Телефон: рецепція +38 095 580 09 11, +38 095 880 09 11, +38 095 580 04 11
Гаряча лінія: +38 0 880 406 111
Сайт